Козацькому роду нема переводу
ЧИ ВИКОПАЛИ УКРАЇНЦІ ЧОРНЕ МОРЕ?
Багато глузливого кепкування, ба, навіть реготу, викликають новітні відкриття українських вчених та істориків. Одним з таких подражливих сюжетів є встановлення безпосередньої причетності наших пращурів до створення гігантського чорноморського водоймища.
Хоча… перед тим як легковажно глузувати, слід замислитись, що з сивої давнини до нас дійшло безліч загадок і дивин.
Подивимось хоча б на єгипетські піраміди. Дотепер вчені «схрещують списи» про їх призначення, так і спосіб будівництва. Коли сучасні будівельні технології безсилі перед цими рукотворними велетнями, то що сказати про, здавалось, значно скромніші будівельні можливості і ресурси у минулому? Тим не менш, піраміди стоять як мовчазний виклик нашій зарозумілості та самовпевненості.
Саме Чорне море надзвичайно загадкове. Наприклад, його гідрологія ставить перед нами багато запитань. Зокрема відомо, що це найбільша(!) у світі так звана мероміктна водойма — тобто басейн, в якому практично відсутня циркуляція мас води між глибинним придонним та поверхневим шарами. Більш того, це найбільша на нашій планеті водойма з разючою концентрацією сірководню — 5/6 її водної товщі містить сірководень, непридатний для життя. І лише тонкий поверхневий кисневий шар близько 150 метрів в глибину — є звичайною морською водою, де буяють водорості та багатий рибний світ з різноманітною чорноморською фауною.
Висловлюються теорії та припущення, що Чорне море створювалось природнім шляхом в одному геологічному процесі з Середземним, з яким його єднає тонка протока Босфор. Та Середземне море разюче відрізняється від Чорного не лише гідрологією, про яку ми розповіли уже вище, але і різницею в тваринному світі. Чорне море чомусь значно — дослідники твердять, що в три рази — бідніше за кількістю видів фауни від Середземного. Отже, це також доказ на шальку терезів про їх незалежну і осібну генезу.
Є ще одна дивна аномалія, пов’язана вже з географічним розташуванням чорноморської впадини. Справа в тому, що вона розташована на місці, де мали б бути… гори.
Та гори там і є, та лише по берегам Чорного моря — з заходу Карпати, з сходу — Кавказ. Різко гірська вся південна берегова турецька смуга. Про гори в північній частині Чорного моря свідчать лише острівні реліктові вершини та гірські плато Південного берегу Криму.
Це тим більш дивно, що гірський пояс широкою смугою опоясує величезний континент від Піренеїв на Заході, і далі через Альпи, Татри, Карпати, Кавказ, Памір, Тянь-Шань гігантська гірська смуга тягнеться аж до Гімалаїв та Тібетського плато.
І, дивлячись на мапу, з подивом зауважуєш, що лише на ділянці Чорного моря замість природнього б на цьому місці гірського хребта (залишками якого стоять відвісні кримські скелі на півночі, та такі ж на південному турецькому березі, та карпато-кавказькі гори зліва-направо) величезна улоговина зривається у глибини морської сірководневої товщі.
Так звідки взялась багатокілометрова впадина на місці скелястих гір? Таку впадину потенційно могло б утворити падіння гігантського метеорита. Та наука не фіксує в чорноморському ареалі відповідних кратерів, чи інших красномовних ознак на шальки метеоритної гіпотези.
Відповідь дали українські вчені.
Море — явно рукотворне, створене нашими далекими пращурами. І причини були дуже поважними. Водойма була штучно утворена для полегшення доступу у Середземне море, малоазійський і близькосхідний реґіони, від яких древніх козаків в праісторичні часи відділяли високі скелясті гори, чим суттєво утруднювали торгівлю, зовнішньо-економічну діяльність, ґлобальну експансію та міжнародні зносини наших предків.
Тільки море НЕ БУЛО викопане. Це лоґічно — хто буде копати ями на місці гір? Негідно таку неповажну сізіфову працю приписувати нашим попередникам. Резервуар створено бойовою маґією козаків-характерників. Нехай це не дивує читача. Якщо юдейському пророку, вихованцю фараонової науки підкорялась навіть вода, і перед ним розступалось море, коли він виводив свій нарід з египетської неволі, то наші козаки були ще могутніші — вони повелівали земною твердю. Їх сьогодніші праправнуки — карпатські мольфари добре, якщо в змозі покерувати хоча б погодою. Не те, що колись…
Мільйони громовиць і блискавиць від сотень тисяч козаків-характерників створювали ефект посильніше динаміту сучасних карликових у порівнянні мінно-вибухових заходів. Скеляста твердь горіла, плавилась як масло, виділяючи величезні маси метану та сірки. Кругом стояв на сотні кілометрів задушливий чад протухлих яєць — сірководневий газ. Та наші козарлюги навіть вусом не вели, і продовжували громовицями, як міфічний Зевс, ліпити потрібну їм твердь.
І ось, «квітка» у будові — пробито прошийок у Середземне море. І туди з ревом і лютою міццю, все на своєму шляху змиваючи, ринула середземноморська морська вода, в яку зразу всотало сірководень гігантських кар’єрно-будівельних робіт, створивши вражаючий вчених дивним хімічним складом придонний морський шар.
Цей праісторичний катаклізм заповнення кар’єру чорноморської впадини водою залишився яскравою сторінкою в історії навколишніх народів, вразив їх до глибини душі. Він дійшов до нашого часу історією про біблійний Потоп.
Як відомо, ковчег біблійного праотця Ноя під час Потопу підняло аж на Кавказькі гори, поблизу Арарату — власне на сході рукотворного моря.
Попереду були масштабні оздоблювально-облицювальні роботи по впорядкуванню новоствореного чорноморського узбережжя нашої давньоукраїнської держави. Та це вже інша історія.
Левко Попелястий, краєзнавець-історик, оборонець коґнітивного простору Матері-України
