Козацькому роду нема переводу
НЕ МОЖУ БІЛЬШЕ МОВЧАТИ!!!
Загальновідомо, що держави, як і людські взаємини, розвиваються чи деґрадують, розпадаються або приростають народом, новим скарбом та теренами. Тоді хвацько веслуючи поміж буремних викликів історичної епохи, країни переналаштовують свій устрій, і навіть, бува, здійснюють повний ребрендінґ. Так колонії скидають ярмо поневолення чужинцями та починають «панувати самі у своїй сторонці», монархії стають республіками, та й самі республіки не раз радикально трансформуються — так Франція після Бурбонів лічить себе вже П’ятою республікою.
Таке ж багато разів відбувалось і в багатосоттисячолітній ґенезі нашої рідної Української Держави.
Розповім про одну з таких славетних та повчальних сторінок нашої минувщини, відому сьогодні як Хозарський Каганат. Повчальна вона як ілюстрація грубої фальсифікованості історичною наукою.
По-перше, варварськими хроністами, від яких некритично переняли лексикон сучасні історики, вже традиційно для українськї історії, перекручено саму назву хозар та їх країни. Хозарський Каганат — це Козацький Гетьманат — ранньосередньовічна демократична Українська Республіка з всенародно обираним «каганом»-гетьманом. Тому неприпустимо помилково виводити хозар та їх державу ґенезою з тюркського етнічного масиву. Хозари — це козаки, древні етнічні українці.
Також марно, «натягуючи сову на глобус», шукати по євразійських степах, пустелях та пустках якийсь міфічний столичний Ітиль «хозарських кочовиків», бо гетьман, як і його офіс — козацька адміністрація, — звичайно знаходився і правив у стольному Києві. Київ в часи могутності Козацького Гетьманату зовсім не був, як стверджують сучасні історики, провінційними задвірками наших пращурів, а навпаки блискучим столичним мегаполісом.
Не маючи змоги применшити територіальні обшири Козацького Гетьманату (який в VI-IX cтоліттях розкинувся на розлогих теренах від Західної України до контролю Причорномор’я, Криму, Закавказзя, Поволжя, казахських степів Приаралля) так звані «фахівці» безпідставно грубо принижують рівень суспільно-політичного розвитку нашої держави. Буцімто це було «примітивне вождівство з паразитичною економікою». Брехня!
Козацький Гетьманат — це ефективний менеджмент розвитку, адміністрування та захисту територій, з розвиненою фінансовою та податковою системами, лоґістично-транспортними торгівельними коридорами «Північ-Південь» та «Схід-Захід» та рафінованими суспільно-політичними демократичними процедурами.
Найбільш виважено це підсумовує сучасна фундаментальна академічна Енциклопедія історії України (том 10, стор. 399): «Попри обмеженість відомостей про адміністративний апарат каганату і його внутрішній устрій, є достатньо підстав вважати Хозарський каганат найбільш стабільним і найдовше функціонуючим кочівницьким державним утворенням Східної Європи доби середньовіччя».
Звичайно так! Кілька століть контролювати і впорядковувати потужні територіальні обшири при грізних сусідах — Візантії, Арабському Халіфаті, Імперії Франків на Заході — це треба мати непересічний рівень суспільно-політичного та економічного розвитку.
Та найгрубшим фальшуванням та ошуканством над нашим Козацьким Гетьманатом є духовна диверсія — приписувана юдаїзація його віри та культури. Буцімто власне юдаїзм був у наших пращурів державною релігією та пронизав собою всі культурні прошарки козацької громади, сформувавши самобутні риси «єврейської Хозарії».
Ми розуміємо, і спостерігаємо не раз у історії, як до наших предків підмазуються інші народи, заздрячи ефективності нашого устрою та суспільної консолідації — могутності державницьких, військових, торгівельних, культурницьких практик та стратеґій. Та не можна допускати абсолютної наруги над історичною правдою.
Євреї звичайно жили у Козацькому Гетьманаті, як і багато інших народів, і вільно сповідували свої вірування у тодішньому толєрантному та демократичному козацькому суспільстві. Та не їх світобачення та обряди були державницькими для наших предків.
Вочевидь, тепер дослідникам вже недосяжна висота і духовно-коґнітивна велич чистого культу Матері-України — рідної віри суворих козаків-характерників. Бо інакше повстидались б своїх «доказів» про древній козацький юдаїзм.
Наприклад, доводять ніби спорідненість нашого козацького тризуба з єврейською менорою. Кажуть, це ґенетично однокореневі символи! І сміх і гріх.
Або що оселедці козаків (пробач, шановний читачу) буцімто різновид… пейсів!!!
Пробачте, історики-невігласи, але наші українські козаки БУЛИ ВУСАТІ А НЕ ПЕЙСАТІ! Зарубайте це у своїх яйцеголових мізках.
Таке історичне недбальство та фальшування привело до того, що і зараз до нашого славного козацького роду примазуються всілякі пройдисвіти та перевертні. Наприклад, багатій Ігор Коломойський — ну який у біса він український козак?!
Справжній Козак — незламний Гаврилюк, а пан «жідобандера» — ганебна і низькопробна антиукраїнська підробка.
І витоки таких підробок — в фальшованій історії нашого славетного Козацького Гетьманату, підступно названого древньою юдейською Хозарією. Заступимось за честь нашої України!
Левко Попелястий, краєзнавець-історик, вартовий коґнітивного простору Матері-України
