17 травня в Артхабі «Вінграновський» відбулась презентація поетичної збірки В’ячеслава Бондаря, члена Ради громадської організації “ДЕСЯТЕ КВІТНЯ “, засновника розмовно-інтеграційного клубу РІКА.
В цей день у затишному залі Футуристичної бібліотеки-музею Миколи Вінграновського учасники клубу зустрілися з автором нової книги «Хмари. Хвилі».
З вітальним словом до присутніх звернулись Наталія Демчик, керівниця Первомайського осередку клубу РІКА; Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»; Інна Пономаренко, координаторка клубу РІКА.
Далі відбулося спілкування автора нової книги В’ячеслава Бондаря з учасниками зустрічі: звучали вірші, коментарі й побажання, тривав сповнений позитиву, (а подекуди і гумору) діалог автора з аудиторією.
Гурт «Друже Музико» представив публіці свій авторський пісенний репертуар: саме засновник цього гурту Максим Трубніков поклав на музику вірші В’ячеслава. Присутні в залі глядачі натхненно підтримували співаків оплесками та рефренами патріотичних пісень. На самкінець Вячеслав Бондар подарував кожному шанувальнику примірник книги зі своїм автографом. Зустріч завершилась традиційним фото на пам’ять.
Збірка В’ячеслава Бондаря вирізняється креативним дизайнерським рішенням і має багато сюрпризів для читача. Це, приміром, відсутність розділових знаків, об’єднання двох збірок в одну шляхом двобічного друку (дві збірки ідуть назустріч одна одній і зустрічаються посередині книги), наявність у книзі місця для нотаток читача. Втім, не буду надмірно спойлерити, аби залишити читачам можливість самим зробити для себе багато цікавих відкриттів, а головне – долучитися до мудрої, глибокої, сучасної поезії.
Докладніше про книгу, її автора та його колег в експрес- інтерв’ю:
В’ячеслав Бондар, член правління ГО «Десяте квітня», автор книги «Хмари. Хвилі»:
«Мені дуже приємно, що презентація відбувається саме в Артхабі Миколи Степановича Вінграновського. Це така потужна постать, яку ще не всі зрозуміли… Зі свого боку я, там де в мене буде можливість, буду розповідати людям про таку талановиту людину…»
Вірші писалися десь приблизно з 18-го року. Почали рядочки складатися, і це писалося якби для друзів більше, але друзі почали просити вже щось зробити більш публічне… І от, в цьому році вирішили все ж таки видати книгу. Дуже велику допомогу мені надала філолог Інна Пономаренко, яка книгу редагувала, дуже багато підказала… Коли книгу упорядковували, хотіли надрукувати збірку, яка називається Хмари, а потім… якби хмари попросили якогось “приземлення”, і моя ще одна збірочка, яка називається Хвилі сама попросилася… і так склалася книжка. Вона має такий незвичайний формат: починається з обох сторін, це хмари і хвилі. Так писалося… якісь інтелектуальні речі, філософські, якісь емоційні переживання…
От, саме назва дивує! Така гарна назва: Хмари. Хвилі. Ніби поєднання двох стихій – повітря і води… Який сенс, яку символіку Ви вклали в цю назву? Вона перегукується навіть з назвою РІКА – вашого інтеграційного клубу .
Ці назви виникли самі по собі… тобто, коли пишуться вірші, певний період, певний стан і потім, чи під час цього написання, чи в кінці цього написання, виникає назва збірочки. Я не придумував назву, так вона назвалася, так прийшло)
Я знаю, що ваші вірші покладені на музику. Ви передбачали ось такий варіант чи це теж якась певна випадковість?
Як я вже казав, що писав для друзів, гурт Друже Музика – це друзі! Максим Трубніков і Павло Влаєв – це саме друзі, вони читали мої вірші, вони бачили мою творчість. Саме коли розпочалося повномасштабне вторгнення, Макс відчув що потрібна пісня… Пісня Веснянка – це із першої збірки, яка називається Зграйка слів. У пісні Веснянка Максим допрацював текст, добавив приспів добавив мелодику і вона вийшла у форматі коломийки. Така потужна річ, яка зараз на часі як заклик до перемоги.
Скажіть, в яких містах вже відбулася презентація І які наступні плани?
Презентація відбулася в Одесі. Вона відбулася в приміщенні коunity House, який є проектом моє організації до якої належу: 10 квітня. Це такий соціальний простір, де відбуваються різні цікаві речі, навчання, культурні заходи дуже багато всього. Отже це в Одесі відбулося, в рідних стінах. Презентація відбулась 28 квітня, це день народження моєї бабусі Таїсії Сергіївни Русавської, яка вчителювала на Врадівщині. Це людина, яка навчила мене читати, писати, і я присвятив цю презентацію самі цій людині, яка створила з мене українця.
То Ви родом з наших країв?
Так, колись це називалась станція Кам’яний Міст зараз селище. Там я народився в селі Катеринка, виріс в Кам’яному мосту, в Одесу потрапив в 2010 році, займаюся громадською діяльністю. Первомайськ – це рідне місто моє.
Дуже приємно що саме у нас в Артхабі відбувається презентація Вашої збірки! Я бажаю Вашій збірці Хмари і Хвилі високого польоту, гарного вдалого плавання на «Хвилях» натхнення. Ну а Вам – вдячних читачів, Вашому проекту – подальших успіхів; наснаги, миру і процвітання Україні.
Дякую! Мені дуже приємно, що презентація відбувається саме в Артхабі Миколи Степановича Вінграновського. Це така потужна постать, яку ще не всі зрозуміли. Я маю надію, що ми будемо як можемо, зі свого боку я, там де в мене буде можливість пояснювати людям, розповідати про таку талановиту людину. Шістдесятники – це, по-перше, люди титани, які врятували українську ідентичність. Микола Степанович – це одна із постатей яка була центральна, яка була фундаментальною в цьому Русі українських шестидесятників.
Максим Трубніков, засновник гурту «Друже Музико» : «Коли я стикнувся з віршами В’ячеслава, то вони відразу заграли мені тими ритмічними малюнками, які відразу відгукнулися для альбому гурту Друже Музико…”
«…В цілому, говорячи про творчість гурту Друже Музико, слід зазначити, що я сформував цей гурт в Одесі в 2009- му році. Іще 13-го року, створивши музичний батальйон, ми долучилися до Великої спілки однодумців – митців, які з 14-го року на фронті разом зі збройними силами України виконують свою місію, місію таких собі музичних капеланів підтримки бойового духу. І більшість наших пісень саме пов’язане з українським воїнством зі збройними силами України.
Коли я стикнувся з віршами В’ячеслава, то відразу Вони заграли мені тими ритмічними малюнками які відразу відгукнулися для альбому гурту Друже Музико, і ці пісні, такі як Веснянка, Чотири серпи, вже записані і увійшли в новий сьомий альбом. Веснянка в першу чергу – це закличка. Ми прекрасно пам’ятаємо лютий 2022, початок березня, саме тоді і була написана Веснянка, як та, яка закликає весну, закликає сонечко, закликає нашу українську перемогу, а Чотири серпи – це велика сакральність нашої автентичної української культури, яка обов’язково переможе ворога і дасть нам можливість здобути українську перемогу!»
Інна Пономаренко, кандидатка філологічних наук, координаторка розмовно-інтеграційного клубу “Ріка”:
« …ми маємо щасливу нагоду перебувати у цьому цікавому місці, яке презентує творчість шістдесятника Миколи Вінграновського… Символічно, що тут відбувається презентація В’ячеслава Бондаря, який є засновником розмовно-інтеграційного клубу…»
“Це те місце і простір, де можна розвинути силу голосу, знайти креативні підходи самовираження. Клуби заснувалися у зв’язку з потребами людей, які виникають у комунікації. Передусім варто звернути увагу, що в процесі довгого вже перебування між собою з’являються плідні співпраці зв’язки, які можуть потім натхненно спрямувати нас на літературний текст або на музичний твір, і тому ми маємо щасливу нагоду перебувати у цьому цікавому місці, яке презентує творчість шістдесятника Миколи Вінграновського, збагачений багатьма особливими деталями, нюансами, фрагментами, рукописними записами. І символічно, що тут відбувається презентація В’ячеслава Бондря, який дотичний до розвитку РІКИ, є засновником розмовно-інтеграційного клубу, і тому є одним із тих, хто, поєднуючи людей, спромігся створити, сміливо презентувавши людям. Тому до цієї книжки, до цього клубу може долучитися кожен, хто має бажання висловитись, має власну думку і прагне розвинути світогляд, який об’єднує всіх людей.
В багатьох областях України існують розмовно-інтеграційні клуби, це в семи областях і буває так, що в містах їх два і більше, відповідно до потреб населення. Кожен із них вирізняється своєю стилістикою відповідно до місця в якому він народився, створився, заснувався. Природність самої назви РІКА означатиме життєдайність, тобто концепт, біля якого селяться люди і те що наснажує різні категорії, різні верстви населення. Передусім це спрямовано на внутрішньо переселених осіб які потрапляючи в інший простір мають нагоду почути інше слово…»
Завершуючи репортаж з місця презентації, додам, що в читальному залі Бібліотеки Миколи Вінграновського книга є у вільному доступі, тож бажаю відвідувачам приємного читання!
Наталія Терещенко, голова художньої ради Артхабу «Вінграновський»
Фото та відео Сергія Сотнікова
Поширити це:
Подобається це:
Подобається Завантаження…
