Понедельник, 20 мая, 2024
ГлавнаяЭкономика и бизнесСергій НАКАЗЕНКО: «Легкої дороги ми ніколи не шукали. Незалежність для...

Сергій НАКАЗЕНКО: «Легкої дороги ми ніколи не шукали. Незалежність для нас — це символічно і необхідно»

Руслан ПІДГОРНИЙ, заступник головного редактора газети «Южная правда»

Щороку в зоні ризикованого землеробства, до якої належать і поля Миколаївської області, погода жорстко екзаменує аграріїв — то стоїть тривала спека, то зарядять занадто довгі дощі, та ще й із градом… Тому виростити та зібрати достойний врожай, отримати прибуток вдається тільки справжнім професіоналам хліборобської справи. У фермерському господарстві «Світлана-Н», що на Кривоозерщині, працюють саме такі фахівці. А очолює підприємство відома на Миколаївщині людина — Сергій Броніславович Наказенко.
Ми ведемо бесіду у скромному, але із смаком оформленому офісі ФГ «Світлана-Н» в селі Очеретня нині укрупненого Первомайського району (а поки що більш звично — Кривоозерського).

— Сергію Броніславовичу, по-перше, чому назва підприємства — «Світлана-Н»?

— Почну з того, що я людина, яка не шукає легкої дороги в житті. Я ставлю перед собою масштабні завдання, які важко виконати, а потім — виконую. За час мого фермерства були злети і падіння — загроза банкрутства, коли вирощеної продукції ледь вистачало, щоб покрити всі видатки. Як у народі кажуть — тоді кинули мене. І я був у відчаї. Але мене підтримали дружина, вся моя сім’я. Врешті решт із скрутного становища вдалося вийти і розвиватись далі. Як казав колишній голова нашого колгоспу Юрій Олексійович Чумаченко, — «пружина працює, коли вона у прижатому стані». Так і вийшло.

Отже, я назвав своє господарство доччиним іменем Світлана («Н» перша літера її дівочого прізвища) з тим, щоби ніколи не розслаблятись, щоб мені не було соромно за моє господарство, що носить ім’я моєї доньки. З тих пір проб і помилок я всю свою діяльність детально планую — що має бути через місяць, півроку, перспективи на наступний рік. Незапланованих витрат у мене немає. Ну і. як бачимо за підсумками, працюємо досить успішно, вирощуючи пшеницю, кукурудзу, та інші зернові культури.

— Наскільки мені відомо, ви починали із простого водія.

— В Очеретні я народився, закінчив 8-річну школу, становлення моє пройшло тут. 9 — 10 класи закінчував у сусідньому селі. До речі, село Очеретня — особливе, його до цих пір навіть на карті немає. А все тому, що у радянські часи тут поряд були розміщені стратегічні ракетні комплекси.

Після школи закінчив курси водія і працював у місцевому колгоспі ім. газети «Правда» (потім нас об’єднали із колгоспом ім. Чапаєва).

Службу в армії проходив на Далекому Сході у Вищому військовому танковому училищі. Був механіком-водієм, керував автомобілем МАЗ, пристосованому до перевезення стратегічних ракет. У місцевому музеї ракетних військ нині стоїть цей самий МАЗ, керувати яким довелось мені.

Після армії повернувся додому, вступив до Мелітопольського інституту сільського господарства, який успішно закінчив.

Як водій, людина робочої професії, у 1987 році зробив свій внесок в асфальтування села Очеретня — на автомобілі «Колхіда» з Одеси возив бітум для місцевого асфальтного заводу.

Потім працював головним інженером колгоспу, заступником його голови. А у 1998 році у нас в колгоспі склалась драматична ситуація — збори уповноважених звільнили все керівництво. В тому числі і мене. Ми всі пам’ятаємо цей час вимушених неплатежів зарплати, занепаду виробництва загалом у державі.

Далі п’ять років я працював директором ЗАТ «Машинотехнологічна станція «Кривоозерська». Потім створив своє власне фермерське господарство.

— А можна про це детальніше?

— Починав із власних 2,26 гектара, котрі мені надала держава під час розпаювання. На початку створення підприємства в моєму розпорядженні був старенький трактор ЮМЗ, культиватор та плуг. Сам сідав за кермо та обробляв свою землю. Я людина роботяща, якщо треба — вмію працювати і за кермом, і з зварювальним апаратом, турбінкою, вмію впоратись із електрикою тощо.

Що було далі? Бачачи, що я успішно працюю на землі, вже на другий рік до мене прийшли 39 односельців із пропозиціями взяти в оренду їх паї. Люди побачили у моїй роботі перспективу. Поступово загальна площа орендованої землі стала майже 700 гектарів.

Від колгоспу при розпаюванні мені дістались два трактори та старенький комбайн «Нива». Вони своє вже віджили. Нині вся техніка оновлена, закуплена на власні кошти. Як патріот своєї країни віддаю перевагу вітчизняним виробникам техніки.

— Кістяк будь-якої команди — люди, з якими розпочинали діяльність. Хто у вашій команді?

— Взагалі сьогодні у господарстві робочі місця мають 22 працівники. А кістяк колективу складають мої колишні однокласники, люди «осіннього» покоління. Механік — Олег Іванович Заболотний, на тракторі працює Віталій Серафимович Дзіпановський.

Але звичайно, до роботи  залучаємо і молодь — у господарстві працюють випускники Кривоозерського професійно-аграрного ліцею. Це повари, електрики, трактористи, комбайнери. Вони — майбутнє нашого підприємства.

Взагалі вважаю позитивним те, що наші люди не виїжджають із села у пошуках роботи у Польщі чи Чехії та інших країн. Вони мають гарантоване працевлаштування та мають змогу забезпечувати свої сім’ї.   

— Сергію Броніславовичу, ви працювали депутатом Миколаївської обласної ради VII скликання від Кривоозерщини. Для  громади робилось і робиться чимало?

— І в період моєї каденції, і до, і після неї внесок підприємства «Світлана-Н» в життя громади вважаю досить вагомим. Це і допомога школі та дитячому садку (встановлення вікон та дверей), місцевому Будинку культури. Два роки потому я замінив усі меблі у першому класі школи.
На ремонт водопостачальної свердловини у селі господарство виділило 180 тисяч гривень.

Активно беремо участь у благоустрої села, ремонтуємо автодороги. Відгукуємось на інші прохання про допомогу.  

По нашому Очеретнянському старостинському округу із 534 тисяч гривень сплачених податків — 528 тис. грн — внесок ФГ «Світлана-Н».
В цьому році засіяли 94 городи пайовикам. Надаємо техніку, щоб діскувати, посіяти, зібрати врожай, перевезти на тік. Люди, особливо пенсійного віку, задоволені.

«Дитина землі»

Цікаво було дізнатись відгуки про героя цієї статті та очолюване ним господарство. Про заслуги, зокрема, свідчать численні відзнаки — дипломи та грамоти, якими було нагороджено Сергія Наказенка.

Зокрема, Валентина Олександрівна Сухіна, вчитель з 30-річним стажем , каже:

— Дитина землі! Так склалась доля, що Сергій Броніславович виховувався разом з молодшим братом Юрієм без батька. Матуся, Марія Петрівна, як кажуть, від зорі до зорі працювала в рослинництві. На той час головним знаряддям в боротьбі із бур’яном була сапка, то ж Сергійко змалечку мав свою сапку і допомагав мамі. На жаль, серце Марії Петрівни перестало битися в 2011 році. Відверто скажу, Марія Петрівна виховала синів в колисці доброти, порядності, поваги до людей, любові до землі, безмежній відданості Батьківщині. Сергій Броніславович чесно служить людям, не лукавить. У нього немає подвійної моралі і ніхто ні в чому йому не може дорікнути. Важлива риса характеру — високе почуття справедливості. В селі 256 пенсіонерів, про кожного з них Наказенко проявляє турботу, не кажучи про те, що вся соціальна сфера розвивається практично за рахунок господарства «Світлана-Н». Сергій Броніславович з шаною відноситься до минулого, цінує теперішнє, розвиваючи сучасні технології в усіх напрямках — як землеробство, так і соціально-побутову сферу заради щасливого майбуття.

А ось відгук від ветеранської організації Кривоозерщини — її голови Білковської Юлії Анатоліївни :

— Вислів письменника Мігеля де Сервантеса «Кожний із нас син своїх справ» справедливий і до нашого славного земляка Сергія Наказенка. Орбіта його життя — добро і милосердя. За свої добрі справи рішенням Кривоозерської районної ради Сергій Наказенко йому було присвоєно звання Почесного громадянина Кривоозерщини.

*  *  *

Від’їжджаючи із Очеретні, ми бачили доглянуті поля, а в селі — заасфальтовані дороги. Автор статті спитав у Сергія Броніславовича, а не є проблемою віддаленість від міст (до Миколаєва від Очеретні 300 км). На що Сергій Наказенко згадав свій виступ на одному із офіційних заходів, де на аналогічне питання відповів жартома — а від Миколаєва до Києва 500 км, а від нас — 300. То хто є периферією?

А на питання про те, що для нього є свято Незалежності України, каже:

— Ми повинні пишатись, що наша країна має незалежність, свій прапор, герб. Має можливість розвиватись як самостійна, суверенна держава. Хоча є багато проблем, пов’язаних наприклад, із чиновниками, але вважаю, що всі їх ми вирішимо.

Бажаю всім, дорогі земляки, у теперішні нелегкі дні спільно й непохитно і далі відстоювати суверенність нашої держави, примножувати її традиції та блага, як того вимагають совість і сумління, миру та злагоди. Нехай Господь береже всіх нас! Слава Україні!

P.S. 30 серпня у Сергія Наказенко День народження. Колектив видання «Южная правда» вітає Сергія Броніславивича із цією датою. Зичимо міцного здоров’я, впевненості у собі, вірних рішень,  успішного здійснення всіх задумів і планів. Нехай в житті щастить і все вдається.

Последние новости

Погода

Николаев
пасмурно
14.3 ° C
14.3 °
14.3 °
91 %
2.4kmh
100 %
Пн
14 °
Вт
23 °
Ср
21 °
Чт
20 °
Пт
23 °
spot_img
Гороскоп на сегодня
Гороскоп на завтра
Материалы по теме

ОСТАВЬТЕ ОТВЕТ

Пожалуйста, введите ваш комментарий!
пожалуйста, введите ваше имя здесь