29 березня в результаті авіаудару, який був нанесений ворогом по будівлі Миколаївської обласної адміністрації, загинула наша відома поетеса Надія Агафонова. Надія Олександрівна народилася 1 лютого 1978 року у Миколаєві. За освітою – філолог, юрист. Закінчила Миколаївський державний педагогічний університет ім. В. Сухомлинського (факультет української філології) та Міжрегіональну академію управління персоналом (факультет правознавства). Автор книги віршів «Пой дождю осанну» (2010) та численних публікацій в журналах і газетах, в альманахах і антологіях, в інтернеті. Член регіонального союзу письменників України (2006), Конгресу літераторів України (2006), Національної спілки письменників України (2016). Лауреат Поетичного блоку Третього всеукраїнського фестивалю «Звуки поезії-2005» у м. Вінниця (2005); Восьмого всеукраїнського поетичного фестивалю «Летающая крыша» в м. Черкаси (2005); Першого всеукраїнського літературного фестивалю «Еліта» в м. Луганську (2006); Всеукраїнського фестивалю поезії «Ватерлінія» в м. Миколаєві (2011). Основні твори: «Поэтическая пристань» (сбірник віршів, 2007 р.); «Гринджолята із снами про літо» (вірші увійшли до журналу «Соборна вулиця» (2012); «Мой город. Сорок стихотворений о Николаеве» (2013 р.) та інші. Ватерлінія 2011 року, фото Олександра Сайковського, «Вечерний Николаев»
СТИХОТВОРЕНИЕ НАДЕЖДЫ АГАФОНОВОЙ У неё не детские глаза… ОбразАми вымощенный город Уплетает души. Хрустом горя Полнится земля. И ест слеза Поедом живых, но заключённых В камеры, где стены — войлок снов. Войлок стонов. Цвет — иссиня чёрный, Выродившаяся память-кровь… У неё не женские глаза… Прочерки меж слов «родился»-«умер» — Клейма на бездонной братской урне, Пепел — оседает в волосах… У неё не волчий свет в зрачках… В липких алых травах вязнут лапы, Лопается лунный мяч щербатый Под колёсами взрывной волны в ветвях… У неё НЕТ глаз. Война слепа… *** Прощание с Надеждой состоится 1 апреля в 12 часов в церкви Всех Святых на старом некрополе. Светлая память. Скорбим и будем помнить.
Война слепа. У нее нет глаз
