Попри те, що не так давно в Україні дозволили продавати землю сільгосппризначення, чимало селян продовжують залишатися безземельними. Про боротьбу мешканців села Лепетиха за розпаювання ріллі Державного підприємства «Дослідне господарство «Реконструкція» наша газета неодноразово розповідала у своїх попередніх публікаціях. А днями члени ініціативної групи місцевої громади з розпаювання землі запросили журналіста «РП» на збори громади з цього приводу.
Скажемо відверто: у прохолодній будівлі місцевого будинку культури точилися напрочуд жаркі пристрасті. Мешканці Лепетиської громади вже не перший рік борються за власні конституційні права, але далі обіцянок-цяцянок справа не зрушила з місця. Національна академія аграрних наук (НААН) України, якій і «належить» держпідприємство, не надто поспішає розставатися з дорогоцінними гектарами, а їх – близько 11,5 тис га. Проте, як бідкаються самі селяни, від діяльності базового господарства їм перепадають крихти з барського столу, натомість під час збирання врожаю «каравани» зерновозів вивозять збіжжя повз тік і, відповідно, облік. Як з’ясували журналісти-розслідувачі, від господарської діяльності не має жодного прибутку, ба більше – погрузло у багатомільйонних боргах. Натомість головним бенефіціаром у ЗМІ називають місцевого «олігарха» Юрія Кормишкіна, фірми якого «висмоктують» кошти з каси господарства, надаючи різноманітні послуги з обробітки землі та збирання врожаю. Та й, як розповідають у селі, всі більш-менш важливі питання вирішуються не директором «Реконструкції» А. Чернухіним на місці, а в офісі компанії «ПАЕК» в Миколаєві, кінцевим бенефіціаром якої є Кормишкін.
Вельми гнітюче враження справляє і саме село, адже, як розповідає староста Микола Михальчук, з будь-якої найменшої проблеми – скажімо, поміняти ліхтарі на стовпах – йому доводиться бігти на поклін до керівництва державного підприємства. Болючим залишається і питання водопостачання мешканців Лепетихи, адже «Реконструкція» досі не передала системи водопостачання до комунальної власності громади.
Як підкреслив під час своєї промови М. Михальчук, люди мають згуртуватися, щоб спільно домагатися справедливості. Адже після бурхливих подій 2014 року нові фактичні власники держпідприємства, що «захопили» його після тривалого протистояння, почали ділити місцевих мешканців на «хороших» і «поганих».
– Не треба нас стикати лобами, – закликав Микола Миколайович. – І я особисто протягом останніх семи років намагаюсь «примирити» людей. Якби ми були дружніми та не розділеними, то вже давно мали б землю у своїй власності.
Утім, судячи з усього, не всім до вподоби такі заклики. От і на збори завітала невеличка група громадян, котра поводилася вкрай нечемно та провокаційно, вочевидь, намагаючись зірвати роботу зібрання.
Хто ж ці «бунтівники»? Їхні особистості не стали загадкою для більшості з присутніх, адже ці «вельмишановні пани» були неодноразово помічені під час і інших скандальних ситуацій у місцевій громаді. Це, зокрема, брати Худини та депутат селищної ради Олег Зубко (а «за сумівництвом» – працівник служби охорони ДП «ДГ «Реконструкція»), котрі дозволяли собі неодноразово перебивати промовців, оскорбляти і погрожувати тим, не кажучи вже про нецензурну лайку, що рясно злітала з їхніх вуст.
Відробляли «30 срібників»?..
Натомість левова частка присутніх, не звертаючи увагу на витівки провокаторів-«гопників», сповнена твердої рішучості домогтися розпаювання земель «Реконструкції» та відновлення соціальної справедливості. Попри – чималий тиск з боку «активістів» та навіть правоохоронних органів.
Так, члени ініціативної групи на чолі з Володимиром Геруном розповіли про ті заходи, що вони вживають стосовно розпаювання землі. Зокрема – зверталися до обласної і столичної влади, до засобів масової інформації тощо. Але з владних інстанцій завше надходили запевнення – мовляв, допоможемо. Проте, як відомо, віз і нині там. Люди, що десятиліттями сумлінно працювали в державному підприємстві, досі залишаються без клаптика власної землі. Відтак не мають ані належної матеріальної підтримки, ані не мають що залишити у спадок власним дітям та онукам. А чимало ветеранів уже пішли у кращі засвіти, так і не дочекавшись обіцяного…
Поставимо питання руба: чому наразі земля працює на купку скоробагатьків, а не на тих, хто має на неї повне право?.. До речі, у минулому чинилися спроби «прихватизації» земель «Реконструкції», адже за підсумками «таємної» інвентаризації 2013 року, що її проводив Держгеокадастр навіть без попереджання сільської ради, всі землі держпідприємства було віднесено до земель запасу. А відтак – люди у разі реалізації злочинних планів узагалі могли залишитися без земельних паїв.
Утім, як доповіли члени ініціативної групі, нещодавно з’явився маленький промінчик надії: у Верховній Раді зареєстрували і наразі відпрацьовують законопроєкт, який нарешті має на меті розпаювати землі, що перебувають у віданні НААН. Сподіваємось, що закон піде на користь простим трудівникам, а не… окремим корупційним особам.
– Але не варто розраховувати на те, – сказав селищний голова Сергій Бойко, – що всю землю «Реконструкції» приватизують і поділять на всіх тих, хто має на неї право. Ймовірно, люди отримають ділянки в розмірі середньозважених розмірів паїв по громаді.
А Микола Михальчук вказує й на іншу небезпеку: нинішнє керівництво держпідприємства безпосередньо перед початком роздержавлення землі може прийняти на роботу десятки «працівників», яких у селі ніхто ніколи і в очі не бачив. І що, вони отримують стільки ж ріллі, скільки і ветерани, які працювали по 40-50 років?..
І такий сценарій, вважає М. Михальчук, є цілком реальним. Адже нинішні керівники «Реконструкції» живуть у Миколаєві і їм, напевно, байдужа доля громади та її мешканців. Ба навіть на роботу «пани», які дохозяйнувалися «до ручки», щодня їздять з обласного центру, «спалюючи» чимало коштів на зовсім недешевий бензин для своїх автівок. За підрахунками місцевих мешканців, за декілька років вони витратили на паливо… до 1,5 мільйона гривень.
Власне кажучи, відношення очільників до пересічних мешканців громади яскраво «ілюструє» бодай такий факт. Перед початком зборів директор ДП «ДГ «Реконструкція» Андрій Чернухін був помічений у селі, неподалік від місця проведення зборів, натомість поспілкуватися з людьми так і не прийшов, «делегувавши» замість себе свого заступника Артема Пекеру. Хіба це повага до громади?.. Принагідно Володимир Герун обурився: попри запрошення, не був на збори і керівник ветеранської організації. «Він же повинен захищати інтереси нас, ветеранів, пенсіонерів…», – додав Володимир Григорович.
Друге болюче для громади питання – відновлення сталого водопостачання. Староста Микола Михальчук доповів землякам про ті заходи, що їх вжито з метою подолання негараздів. Зокрема, закуплено за кошти бюджету дві станції вартістю 70 тисяч гривень кожна, вони знаходяться на відповідальному зберіганні.
– Але питання в тому, чи захоче керівництво «Реконструкції» передавати свердловини до комунальної власності, адже тоді їм доведеться купляти воду принаймні за символічною ціною? – риторично запитав Микола Миколайович.
Зрештою, зборами було прийнято рішення продовжити роботу ініціативної групи з розпаювання державних земель – аж до повного вирішення проблеми та сприяти виділенню жителям Лепетиського старостинського округу по 2 гектаридля ведення особистого селянського господарства. Крім того, у лютому наступного року відбудеться підписання нового трудового договору в ДП «ДГ «Реконструкція» – при цьому громадські активісти відстоюватимуть інтереси ветеранів господарства.
Андрій ТЮРІН
Фото автора
